/ru/
отчуждать
/en/
teis. alienate; expropriate
/de/
enteignen vt
склонение/спряжение слова
глагол| indicative. | ||||
|---|---|---|---|---|
| present | past | past frequentative | future | |
| 1p.sg. | nusavinu | nusavinau | nusavindavau | nusavinsiu |
| 2p.sg. | nusavini | nusavinai | nusavindavai | nusavinsi |
| 3p.sg. | nusavina | nusavino | nusavindavo | nusavins |
| 1p.pl. | nusaviname, nusavinam | nusavinome, nusavinom | nusavindavom, nusavindavome | nusavinsim, nusavinsime |
| 2p.pl. | nusavinate, nusavinat | nusavinote, nusavinot | nusavindavote, nusavindavot | nusavinsite, nusavinsit |
| 3p.pl. | nusavina | nusavino | nusavindavo | nusavins |
| subjunctive. | ||
|---|---|---|
| sg. | pl. | |
| 1p. | nusavinčiau | nusavintumėme, nusavintume, nusavintumėm |
| 2p. | nusavintumei, nusavintum | nusavintumėte, nusavintumėt |
| 3p. | nusavintų | nusavintų |
| imperative. | ||
|---|---|---|
| sg. | pl. | |
| 1p. | nusavinkime, nusavinkim | |
| 2p. | nusavinki, nusavink | nusavinkit, nusavinkite |
| 3p. | tenusavina, tenusavinie | tenusavinie, tenusavina |